Практично на всіх засіданнях методичних об'єднань, творчих груп, нарадах, педрадах почали активно обговорювати проблему мотивації школярів до навчання. Адже статистично доведено, що бажання вчитися, оволодівати новими знаннями та вміннями різко впала в останнє десятиліття.
Вживаючи термін "мотивація", не всі вчителі, педагоги, вихователі мають на увазі одне і теж саме ключове поняття. То що таке "мотивація"? Як зрозуміти, чи змотивований учень до здобуття нових знань та оволодіння новими навичками? Як змотивувати школяра, який пасивно ставиться до вивчення предмету?
Отож, почнемо!
Мотива́ція (з лат. movere) — спонукання до дії; динамічний процес фізіологічного та психологічного плану, керуючий поведінкою людини, який визначає її організованість, активність і стійкість; здатність людини діяльно задовольняти свої потреби.(https://uk.wikipedia.org/wiki/Мотивація)
Традиційно процес навчання описувався як певна дія вчителя з наповнення учня знаннями, вміннями і навичками, якими, без сумніву, має володіти вчитель. Учень у цій концепції має «ковтнути» і «перетравити» все, чим його «годував» наставник. Але, як відомо, справа не тільки в якості і кількості «їжі», а ще і в тому, чи хоче, власне, сама людина їсти. Так і в навчанні – вчителі з власного досвіду знають, що дитину важко чомусь навчити, якщо вона ставиться до учіння і знань байдуже, без інтересу, не відчуваючи й не усвідомлюючи потреби в них. Тому перед навчальним закладом постає завдання формування і розвитку в учнів позитивної стійкої, зрілої мотивації учбової діяльності. Для того щоб учень по-справжньому включився в роботу, потрібно, щоб завдання, які ставляться перед ним у процесі навчання, були не лише зрозумілими, але і внутрішні прийнятними ним, тобто знайшли емоційний відгук, стали особистісно значущими.
Оскільки навчання – окремий вид діяльності, то і навчальна мотивація є окремим видом мотивації особистості.
Мотивація учіння або навчальний мотив – система природних, соціальних і особистісних чинників, що спонукають до відвідування навчального закладу, виконання вимог учителів чи викладачів, включення у процес навчання, до зусиль, необхідних для подолання труднощів, до реалізації в процесі навчання власної схильності, до розвитку здібностей, до навчальної взаємодії тощо. Мотив учіння – це усвідомлена потреба учня здійснювати організовану навчально-пізнавальну діяльність.
Є багато класифікацій навчальних мотивів. Найбільш відому класифікацію запропонувала А.К. Маркова, тут виділяються дві групи навчальних мотивів: пізнавальні і соціальні, які, в свою чергу, можуть мати різні рівні і по-різному проявляються в навчальному процесі.
Пізнавальні мотиви поділяються на широкопізнавальні, учбово-пізнавальні та мотиви самоосвіти.
|
Широкі пізнавальні мотиви
|
У вирішенні задач, у зверненнях до вчителя за додатковими відомостями
|
|
Учбово-пізнавальні
|
У самостійних діях із пошуку рішення, у запитаннях, що ставляться вчителеві з приводу різних способів роботи
|
|
Мотиви самоосвіти
|
У зверненнях до вчителя з пропозиціями раціональної організації учбового процесу, в реальних діях, спрямованих на самоосвіту
|
Соціальні ж мотиви глибші за пізнавальні, на мою точку зору, і ділить їх А.К.Маркова наступним чином:
|
Широкі соціальні мотиви
|
У вчинках, що свідчать про розуміння учнем свого обов’язку і відповідальності
|
|
Позиційні мотиви
|
У прагненні до контактів з однолітками і в отриманні від них оцінок, в ініціативі та допомозі товаришам
|
|
Мотиви соціальної співпраці
|
У прагненні до колективної роботи і до усвідомлення раціональних способів її здійснення
|
Під час навчання дитина може знаходитися під впливом цілого комплексу мотивів – домінантних і підпорядкованих, усвідомлених і неусвідомлених, навіть таких, що виключають один одного. Найвагомішими мотивами, що спонукають до навчання, є потяг до знань і інтерес до процесу їх здобування.
Розвиток мотивів учіння може здійснюватись як засвоєння суспільної значущості учіння, так і через саму діяльність учіння, яка повинна чимось зацікавлювати. Так усвідомлені зовнішні мотиви, суспільно незначущі, можуть мати досить високий рівень дієвості, наприклад, бажанням отримувати гарні оцінки. Вчителю необхідно допомогти усвідомити об’єктивний зв'язок оцінки з рівнем знань і умінь. І таким чином поступово підійти до мотивації, пов’язаної з бажанням мати високий рівень знань і умінь. Це, у свою чергу, повинно усвідомлюватися учнями як необхідна умова їх успішної, корисної для суспільства діяльності. З іншого боку необхідно підвищити дієвість мотивів, які усвідомлюються як важливі, але реально на поведінку не впливають.
Використана література:
1)Валєєв Г. Х. Методологія і методи психолого - педагогічних досліджень: Навчальний посібник для студентів 3 - 5-х курсів педагогічних вузів. - Стерлітамак: Стерлітамак. держ. пед. ін-т, 2002.
2) Підласий І. П. Педагогіка: Новий курс: Учеб. для студ. вищ. навч. закладів: У 2 кн. - М.: Гуманит. вид. центр ВЛАДОС, 2003. - Кн. 1: Загальні основи. Процес навчання.
| 