Загальновідомо, що успіх у навчанні і вихованні значною мірою забезпечується творчим підходом до її реалізації: лише захоплений своєю справою вчитель може заохотити учнів, навчити їх творчо мислити, проявляти самостійність у виконанні навчальних завдань. Слід пам'ятати, що наше ставлення до справи передається дітям.

Ґрунтовно продуманий урок буде спрямований на розвиток мовної та мовленнєвої діяльності учнів, з логічними переходами від етапу до етапу. Особливу увагу треба приділяти організації навчального процесу на уроці і різноманітним формам роботи, таким як фронтальна, індивідуальна, парна, групова, колективна; широко використовувати спільне навчання. Кожен етап уроку завершувати аналізом виконаної учнями роботи, показом досягнутого результату.

Запорукою успіху навчання є взаємовідносини з дітьми. Важливо розуміти кожного, навчитись виховувати кожним своїм уроком, включати кожного в активну мовленнєву діяльність, розвивати їхню творчу ініціативу [3].

Ефективність навчання іноземної мови значною мірою залежить від чіткої організації навчального процесу на уроці. Особливе значення для підвищення ефективності навчання та посилення мотивації вивчення іноземної мови має цілеспрямований вплив на емоційну сферу учнів.

Учень, впевнений у своїх знаннях, - результат продуманої роботи вчителя. Для досягнення такого результату вчитель використовує різні види та форми роботи. Однак досягти високого рівня засвоєння матеріалу, освоїти вміння і навички його використання, неможливо без чіткої організації навчального процесу. Як свідчить практика, знання, уміння і навички, що набуваються учнями і базуються на раніше засвоєному матеріалі, не тільки поглиблюють і розширюють їх, але й сприяють їх закріпленню.

Під час вибору і організації різних видів діяльності молодших школярів на уроках іноземної мови необхідно врахувати усі методичні вимоги, правильно розрахувати час на їх проведення.

Основним матеріалом, що підлягає засвоєнню, є матеріал підручника, але робота з ним організується так, що вправи перестають бути вправами, бо виконуються у формі гри.

Практика показує, що нестандартні форми і прийоми роботи цікавіші та ефективніші, адже учні працюють захоплено, творчо, активно. Проведення нестандартних уроків сприяє підвищенню інтересу, розвитку мовленнєвої і творчої діяльності учнів.

Тенденції особистісної орієнтації розвитку системи освіти підтверджені результатами досліджень сучасних психологів і педагогів[8]. Орієнтація на особистість учня у процесі педагогічного стимулювання розвитку їхніх творчих здібностей базується на тому, що від моменту народження дитина змінює, перетворює навколишній світ за власною ініціативою. Вона навчається, творчо освоює світ речей, створюючи нову гру, казку, малюнок.

Педагогічне стимулювання розвитку творчих здібностей на практиці відбудеться за умов зміни уявлень про характер стосунків між учителем та учнем, утвердження стилю довіри, співробітництва та співтворчості. Цьому сприяє віра вчителя у творчий потенціал, здібності та можливості учня, урахування індивідуальних психічних та інтелектуальних особливостей кожного вихованця, опора на прагнення учня самовиразитися і самореалізуватися серед інших особистостей як індивідуальність. Для цього потрібно, щоб учитель створював доброзичливу атмосферу на уроках, давав дитині можливість висловлювати власні думки без оцінних суджень, забезпечував плюралізм думок і суджень, толерантність до поглядів інших під час творчої діяльності та оцінки її результату, давав кожному учню право на помилку.

Для досягнення цієї мети пріоритетними є технології, спрямовані на впровадження в навчальний процес комп'ютерної техніки, різноманітних систем розвивального, індивідуального і диференційного навчання; нових технологій навчання обдарованих дітей; гуманізація навчального процесу [2]. Вони сприяють створенню таких умов, за яких учень займає позицію суб'єкта навчально-виховної діяльності; внаслідок цього у нього розвиваються якості творчої особистості: ініціативність, прагнення до самоосвіти, самонавчання. Формування особистості і її розвиток здійснюються в процесі навчання, якщо виконуються важливі умови:

• Створення позитивного настрою до навчання.

• Відчуття позитивної атмосфери у колективі для здійснення спільної мети.

• Можливість виказувати свою думку і вислуховувати товаришів.

• Учитель - це друг, радник, старший товариш.

Всі ці умови здійснюють інтерактивні технології кооперативного навчання: робота в парах і групах.

Досвід праці в школі підказує, що саме групова і парна робота найкраще допомагає розвитку комунікативних здібностей учнів. Але треба розрізняти "діяльність в колективі" і "колективну діяльність". Психологи вважають, що при проведенні фронтальних форм роботи учні звикають працювати в однаковому темпі[8]. Проте найчастіше активно працюють лише учні, які мають швидку реакцію. Діти з уповільненою реакцією не встигають працювати в заданому темпі. В результаті навички і вміння саме цієї частини учнів розвиваються повільно.

Отже, недоцільно використовувати лише фронтальний режим роботи. На уроках іноземної мови слід поєднувати різні форми роботи.

Раціональне використання часу на уроці кожним учнем забезпечує парна робота. Слід зазначити, що спочатку спільна діяльність може супроводжуватись пожвавленням, шумом, однак це тимчасове явище. Діти швидко звикають до такої організації їхньої діяльності, працюють захоплено і успішно.

Не менш ефективною у навчальному процесі є групова робота, яка формує в учнів вміння порівнювати свою роботу з роботою своїх товаришів, здійснювати самоконтроль.

Варіативність форм роботи - індивідуальної, у парах, групової, фронтальної - дає можливість повністю розкритися кожній особистості; забезпечує позитивну емоційну атмосферу під час занять та духовне взаємозбагачення учнів, створює умови для виявлення обдарованих, творчих дітей. Такі уроки сприяють розвитку логічного мислення, пам'яті, а також мають вражаючий виховний ефект. Учень удосконалює навички самостійної роботи, розвиває спостережливість, формує самоповагу.

Результативність навчально - виховної роботи вчителя іноземної мови значною мірою залежить від знання і врахування ним вікових психологічних особливостей своїх учнів.

До 6-7 років у дитини виникає потреба в новій, значимій діяльності у зміні свого становища серед людей, які її оточують. Учителю необхідно зрозуміти психологічну сутність і витоки цього стану, всіляко підтримувати й активізувати в інтересах успішного навчання.

Навчальна мотивація молодших школярів, їхній емоційний стан значною мірою залежить від наявності й рівня розвитку в них інтересів до навчального процесу, до навчання в школі. Тому вчителеві необхідно вишукувати і використовувати будь - які можливості для підвищення інтересу до свого предмета. Цьому сприяють цікавість, новизна його змісту та форми викладу, різноманітність вправ для використання, достатнє використання під час занять рольових ігор, віршів, магнітофонних записів, постійна зміна видів навчальної діяльності.

У початкових класах необхідно засвоїти лише вибіркові граматичні положення, знання яких необхідні для розуміння відповідних навчальних текстів, вправ, для організації комунікативної мовленнєвої діяльності школярів.

Учитель повинен періодично пояснювати учням необхідність заучування фраз і виразів, що свідчить про достатньо високий рівень розвитку їхньої оперативної пам'яті, такої необхідної для успішного сприйняття і відтворення іншомовних фраз.

Усі фізіологічні структури, пов'язані зі сприйняттям іншомовного мовлення, фактично заново формуються у молодших школярів у процесі тривалого багаторазового сприйняття іншомовних звуків, слів, фраз.

Завдання педагога полягає в тім, щоб знайти максимум педагогічних ситуацій, у яких може бути реалізоване прагнення дитини до активної пізнавальної діяльності. Педагог повинний постійно удосконалювати процес навчання, що дозволяє дітям ефективно і якісно засвоювати програмний матеріал. Тому так важливо використовувати нетрадиційні форми навчання на уроках англійської мови.

Необхідність використання активних форм навчання як прийому навчання іноземної мови в початковій школі:

- допомагають спілкуванню,

- сприяють передачі накопиченого досвіду, одержанню нових знань, правильній оцінці вчинків,

- розвитку комунікативних навичок людини, її сприйняття, пам’яті, мислення, уяви, емоцій; таких рис, як колективізм, активність, дисциплінованість, спостережливість, уважність.

Крім того, що активні форми навчання мають величезну методичну цінність, вони просто цікаві як учителю, так і учню.

Більшість учнів оцінюють активні форми навчання позитивно, вбачаючи в них велику практичну користь. Це доводиться результатами досліджень. Що стосується вчителів, тут думки різко розходяться. Частина з них відноситься до активних форм різко негативно. На їхню думку, розучування ігор, віршів, пісень приводить до «примітивізації» мовлення учнів, збільшенню кількості помилок, збільшенню дисциплінарних проблем.

Дійсно, з подібними ускладненнями приходиться зіштовхуватися при проведені нетрадиційних форм навчання, але недоліки цього методу повністю виключаються його достоїнствами. Деякі викладачі навіть вважають, що оволодіння формами усного іншомовного спілкування можливо тільки за допомогою нетрадиційних форм, при чому успішність нетрадиційних форм залежить від рівня і старанності підготовки, правильності організації, регулярності застосування даного методу навчання і, звичайно, від майстерності вчителя і його відданості своїй справі.

Щодо вимог до активних форм навчання і нетрадиційних уроків, то перш за все вони повинні бути цікавими. Вони повинні бути зрозумілими і відповідати віковим і індивідуальним властивостям учнів. Нетрадиційні форми і уроки повинні відповідати темі і меті уроку.

Структура таких уроків і форм може бути найрізноманітнішою і залежить лише від творчості вчителя. У шкільній практиці, при вивчені нового матеріалу, вчителя частіше застосовують такі нетрадиційні уроки як: театралізовані уроки, урок-свято, урок-телепрограма, урок-подорож, урок-екскурсія. Активними формами можуть бути: ігри, пісні, скоромовки, римівки, вірші, театралізовані вистави.

Форма проведення може бути різноманітною. Їх можна проводити як і з цілим класом, так і з його частиною, а також і з кількома групами, командами, а ще активні форми можна проводити індивідуально з одним учнем.

На уроці активні форми можна використовувати на різних етапах, але, на мою думку, найкраще на етапі перевірки домашнього завдання або на закріплення вивченого матеріалу. Нетрадиційні уроки можна використати на уроці закріплення знань, умінь і навичок, а також на підсумковому уроці.

Успіх використання активних форм залежить передусім від атмосфери необхідного мовного спілкування, яку вчитель створює в класі. Важливо, щоб учні звикли до такого спілкування, захопилися та стали разом з учителем учасниками одного процесу.

Метод нетрадиційного навчання має без сумніву дидактичну цінність, адже активні форми навчання сприяють ефективному засвоєнню матеріалу і поліпшенню загального настрою в класі, а також ламанню психологічних бар’єрів, як у самому класі, так і між класом і педагогом.

Налаштуванню дітей на урок, зняттю емоційної напруги сприяє мажорний тон початку заняття. Тому потрібно починати урок із виконання пісні, яка періодично змінюється. Для першого требо обирати веселу пісеньку, яку можна швидко запам'ятати. Наприклад, "Hello, everyone!", "Hi! Hello!", "How are you?". Необхідно підбирати пісні для кращого засвоєння лексичного матеріалуУчням дуже подобається виконувати пісні з рухами. Джерелом для цих пісень є підручники Chatterbox I, Get Ready, Songbook "Tiny Talk"

by Carolyn Graham, "Cookie and friends" by Vanessa Reilly видавництва Оксфордського університету. Виконання цих пісень можливо перетворити на маленький спектакль, де групи змагаються в акторській майстерності [2, с.56].

Під час проведення мовленнєвої зарядки бажано приділяти увагу навчанню формул мовленнєвого етикету. Учні вчаться вживати форми ввічливої подяки, ввічливого звертання, прохання тощо. Для такої роботи вчитель відбирає короткі діалоги. Це спрямовано діє на підготовку дитини до життя, виховання чемності, норм поведінки, чому сприяє і застосування автентичних аудіо матеріалів, зокрема діалогів серії "Джазові наспіви" ("Jazz Chants"). Наспівний характер цих діалогів на фоні джазового ритму прискорює процес засвоєння ритмічних зразків автентичного англійського мовлення. Розвитку вмінь рольової взаємодії під час виконання діалогів Jazz Chants сприяє застосування прийому "шеренги, що рухаються". Прийом передбачає переміщення учасників спілкування та зміну мовленнєвих партнерів у процесі виконання вправи [2, с.57.]

Динамічна зміна партнерів забезпечує багаторазове повторення мовленнєвого зразка. Водночас вона знімає напругу в дітей, захоплює їх можливістю поспілкуватися з різними партнерами за короткий проміжок часу. Ось чому цей прийом є одним із найулюбленіших для учнів. Завдання вчителя – так спланувати урок, щоб попередити спад інтересу, працездатності дітей такими видами роботи, що передбачають достатню рухливість учнів. До числа таких у навчанні іноземної мови відносять виконання віршів і пісень з рухами та проведення динамічних пауз. Їх мета – зняти емоційну напругу, дати відпочинок очам, розслабити різні групи м'язів. За дидактикою в першому класі рекомендують проводити дві динамічні паузи протягом уроку. Їх організація у формі фізкульт-хвилинки або виконання імпровізації рухів під музику надає дітям реальну можливість порухатися, зняти інте- лектуальну й фізичну втому. Дітям подобається відтворювати типові рухи звірят, виконуючи вірш "Can you hop like a rabbit?". Зазвичай, мета таких рухливих вправ двоєдина: перевірити рівень сформованості вмінь сприймати на слух назви тварин і характерних для них дій та сприяти естетичному розвитку учнів, їхній фізичній вправності [1, с.126].

Спрямованість на гуманізацію освіти в навчанні іноземних мов знаходить втілення в орієнтуванні процесу навчання на розвиток особистості учня. Велику роль у розвитку творчих здібностей відіграє проектна робота. Ця діяльність стимулює творчість дітей і створює реальні умови для досягнення учнями практичного результату під час вивчення іноземної мови. Участь у проектній роботі імпонує дітям розширенням можливостей самовираження, проявом фантазії.

Проект – це спеціально організований учителем комплекс дій, які учні самостійно виконують і завершують створенням творчого продукту. За допомогою проектної методики на уроці можна досягти одразу декількох цілей – розширити во-кабуляр учнів, закріпити вивчений лексико-граматичний матеріал, створити на уроці атмосферу свята, доброзичливості, радості. Роботу над проектом, можна будувати в групах або індивідуаль- но[2, с.8].

Проектна діяльність може охоплювати як усю підтему, так і один урок (міні-проекти). Проект для учнів початкової школи має складатися з ілюстрації, власного малюнка або саморобки й тексту-повідомлення щодо теми. Кожен учень підбирає такі матеріал і тему для свого проекту, що будуть цікавими для нього самого.

Наприклад, теми проектів для учнів 3-4 класу. До теми "Зовнішність".

Знайомство з марсіанином.

Новорічна маска.

Мій улюблений герой казки/мультфільму.

Моє кумедне чудовисько.

Збираємося на відпочинок (одяг).

До теми "Я і мої друзі".

Знайомство з новим учнем. Моє сімейне древо.

Мій фотоальбом.

У дитячому таборі.

Мій кращий друг та ін.

Проекти мають місце й у 1–2 класах. Так, наприклад, проект "Збери урожай", у якому учням пропонують виготовити овочі й фрукти, написати літери, із яких починаються їх назви, і скласти в кошик групи. А потім діти доповідають, який урожай вони зібрали. Перемагає та група, де більша різноманітність овочів і фруктів. І таких проектів багато. Усе залежить від бажання, творчих пошуків і наснаги вчителя, а фантазія дітей багата й безмежна, головне – направити її в потрійне русло.

Під час роботи над проектом на кожному етапі можна й корисно використовувати інші інтерактивні технології. Наприклад, презентацію проектів можна проводити у формі рольової гри, дискусії, "Мозаїки" або "Кола ідей" тощо. А в ході ознайомлення з новим матеріалом та його закріплення можна застосовувати всі типи новітніх технологій.

Технології колективно-групового навчання передбачають одночасну спільну (фронтальну) роботу всього класу. Технології дискутування мають велику освітню й виховну цінність. Діти вчаться глибокого розуміння проблеми, самостійної позиції, оперування аргументами, критичного мислення, здатності враховувати думку інших, краще розуміти одне одного. Найбільшу популярність такий тип має на старшому етапі, але діти мають учитися дискутувати ще з молодшого шкільного віку[2, с.82].

Технології ситуативного моделювання (можливо, найбільш поширений тип навчання в початкових класах) передбачають побудову процесу навчання за допомогою включення в гру, щоб учень міг організувати свою мовленнєву діяльність у її продуктивних рецептивних видах адекватно до ситуації спілкування. Потреби молодшого школяра в грі цілком закономірні. Адже початкові класи є стиком двох психологічних домінант: ігрової діяльності й навчальної. Ігрова модель навчання покликана реалізовувати, крім головної дидактичної мети, такі цілі як:

• забезпечення контролю емоцій;
• надання дитині можливості самовираження;
• розвиток уяви;
• надання можливості одержання навичок співпраці;
• надання можливості висловити власну думку[4, с.25].

Гра є одночасно й цікавим видом роботи, й аналогом мовних вправ для вчителя, завдяки яким розвивають навички всіх видів мовленнєвої діяльності. Спостереження свідчать, що настанова на гру, яка відповідає віковим інтересам дітей, викликає в них позитивний настрій і стимулює готовність до іншомовної діяльності як до засобу проведення гри. Подання серйозних навчальних завдань у початкових класах у доступній, привабливій і розважальній формі зумовлює мимовільний характер засвоєння мовного матеріалу й стереотипів мовленнєвої поведінки в типових ситуаціях іншомовного спілкування. Навчання іноземної мови в початковій школі має передбачати широкий діапазон ігрових вправ, потенційно спроможних стимулювати мовленнєві й мовні дії дітей в ігровій формі, а саме:

• рольові ігри, змістом яких є стосунки між людьми;
• пізнавально-художні дидактичні ігри ("Послухай і намалюй", "Намалюй і розкажи" тощо);
• рухливі дидактичні ігри з інтелектуальним навантаженням (гра з м'ячем,скакалкою, що супроводжують виконанням певної мовленнєвої дії; гра-пантоміма, яка ілюструє певні дії людей, тварин тощо);
• ігри-драматизації змісту пісень, віршів, тексту, казки тощо;
• лексичні та граматичні ігри з елементами змагання, побудовані за принципом "снігової грудки" ("Хвальки*, "Мовленнєвий ланцюжок" );
• ігри-змагання між командами, окремими учнями, парами, групами;
• ігри-конкурси: на кращого читця, актора, диктора радіо, гіда тощо;
• інтелектуальні автентичні ігри за правилами ("Bingo", "I Spy");
• спокійні інтелектуальні ігри (відгадування кросвордів, ребусів, мовних загадок; вікторини, комп'ютерні ігри тощо).

Дуже важливо, що інтерактивні форми роботи на уроці, релаксаційні паузи в процесі навчання дають можливість поліпшити контроль за збереженням і поліпшенням фізичного й психологічного здоров'я. Інтерактивне навчання має свої сильні та слабкі сторони. Існують певні проблеми його застосування, а саме: на вивчення невеликого обсягу інформації потрібно багато часу, результати роботи менш прогнозовані, існує необхідність подальшого коригування знань, умінь і навичок учнів. Але разом із тим, воно є одним із найбільш дієвих засобів підвищення ефективності навчального процесу в початковій школі.

Будь-яка педагогічна технологія – це інформаційна технологія, оскільки основу технологічного процесу навчання складає отримання й перетворення інформації. Більш вдалим терміном для технологій навчання, що використовують комп'ютер, є комп'ютерна технологія. Комп'ютерні (нові інформаційні) технології навчання – це процес підготовки й передачі інформації учням засобами комп'ютера. Під час підготовки до уроку з використанням інформаційно-комунікативних технологій учитель не має забувати, що це урок, а значить складає план уроку, виходячи з його цілей, відбираючи навчальний матеріал, він має дотримувати основних дидактичних принципів: систематичності й послідовності, доступності, диференційованого підходу, науковості тощо. При цьому комп'ютер не замінює вчителя, а тільки доповнює його[5, с.36].

Інтегрування звичайного уроку з комп'ютером дозволяє вчителю перекласти частину своєї роботи на комп'ютері, роблячи при цьому процес навчання більш цікавим, різноманітним, інтенсивним. Зокрема, діти швидше записують важливий матеріал, тому що вчителю не доводиться повторювати текст кілька разів (він вивів його на екран), учневі не доводиться чекати, поки вчитель повторить саме потрібний йому фрагмент. Інформатизація істотно вплинула на процес здобуття знань. Нові технології навчання на основі інформаційних і комунікаційних дозволяють інтенсифікувати освітній процес, збільшити швидкість сприйняття, розуміння та глибину засвоєння величезних масивів знань.

Таким чином інтегрування мовленнєвої діяльності з музичною, руховою, художньою діяльностями з застосування технологій ситуативного моделювання та інформаційно- комунікативних технологій допомагає учням молодших класів бути більш уважними, розкутими, у гарному настрої, дружелюбними, це є необхідна умова для того, щоб заняття першокласників та й учнів інших класів були продуктивними й результативними. Для учнів молодших класів притаманні такі особливості, як висока емоційність, естетичне ставлення до навколишнього середовища, потреба в ігровій діяльності та руховій активності. Тому таким важливим є створення на уроці атмосфери дитинства притаманне молодшому шкільному віку, а саме: поєднання навчання з ігровою, музичною, драматичною, трудовою, руховою діяльностями.

Інтегрування мовленнєвої діяльності з музичною, руховою, художньою діяльністю, застосування технологій ситуативного моделювання та інформаційно-комунікаційних технологій допомагає зробити урок англійської мови у початковій школі продуктивним та результативним, а молодшим школярам відчувати себе більш уважними, розкутими, дружелюбними. Взаємодія вербальних аспектів мовленнєвої діяльності з невербальними розширюють можливості оволодіння іноземною мовою у доступній та привабливій для дитини формі.

Література:

1. Боковенко Н. Р. Поєднання різних форм роботи на уроках англійської мови//Іноземні мови. – 2003. - №2. с. 11, 12.

2. Валява Л. О. Сучасному уроку – творчий пошук// Іноземні мови. – 2003. - №2. с. 10-13.

3. Демчик Л. П.Форми проведення занять з англійської мови в початкових класах//Англійська мова та література. – 2003. - №33. с. 6.

4. Карп’юк О. Д. Засоби покращення результатів навчання//Англійська мова в початковій школі. – 2006. - №10(23). – С.6 – 8.

5. Карп'юк О.Д. Особливості комунікативно орієнтованого навчання англійської мови у початковій школі за серією навчально-методичних комплектів для 1-4 класів шкіл з поглибленим вивченням англійської мови: метод, посібник для вчителів./ О.Д.Карп'юк.– Тернопіль : Лібра Терра, 2006.- 126с.
6. Карп’юк О. Д. Психологічні основи навчання іноземних мов//Англійська мова в початковій школі. – 2005. - №12(13). – С.6 – 8.
7. Панченко А.Г. Індивідуалізація навчання – джерело підвищення ефективності навчального процесу//Англійська мова і література./ А.Г.Панченко. – 2005. – № 22.- С.18-22
8. Поєднання різних форм роботи на уроках англійської мови//Іноземні мови. – 2003. - №2.
9. Редько В.Г. Молодші школярі. Які вони? // Іноземні мови в навчальних закладах./ В.Г.Редько – 2003. – №1.- С.22-30.
10. Свиридюк Т. В., Власик О. Є. Вивчення англійської мови в початковій школі. – Луцьк, 2002. – с. 36-42.
11. . Заруба О. П. Розвиток мовленнєвих навичок за комунікативним методом//Англійська мова в початковій школі. – 2005. - №11(12). – С.27 – 30.
12. Шевченко Е.Б. Використання інтерактивних технологій для розвитку пізнавального інтересу на уроках англійської мови // Англійська мова і література/ Е.Б. Шевченко. – 2005. – № 24. – С.32-40.